Визначено основні чинники здорового способу життя. Наведено показники, характерні для нормального функціонування серцево-судинної, дихальної, сечо-статевої, ендокринної та травної систем. Викладено основи психофізіологічної діяльності людини. Відображено психологічні засоби відтворення працездатності людини. Доведено залежність нашого здоров'я від біосфери. Обгрунтовано зв'язок між здоров'ям людини й атмосферою. Проаналізовано вплив радіаційного забруднення навколишнього середовища на здоров'я людини. Розглянуто природні засоби оздоровлення. Висвітлено основи соціального здоров'я суспільства. Наведено принципи та вимоги до індивідуальних оздоровчих систем.

Викладено основи пластичної анатомії. Увагу акцентовано на професійному підході до вивчення динаміки форми тіла у різних положеннях та під час руху, за емоційних станів, з урахуванням топографії анатомічних структур. Висвітлено методи відтворення зовнішньої поверхні тіла людини з урахуванням можливої асиметрії, індивідуальних та статевих особливостей пластики.

Викладено правила вигодовування дітей, накладання бинтових і косинкових пов'язок. Висвітлено особливості транспортної іммобілізації людини у випадку переломів ключиці, ребер, хребта та таза. Розглянуто особливості догляду за хворими з захворюваннями органів травлення. Розкрито суть понять про терморегуляцію в організмі людини, частоту та характер пульсу, величину артеріального тиску. Проаналізовано особливості дихання у дорослих і дітей.

Изложены правила кормления детей, а также наложения бинтовых и косыночных повязок. Освещены особенности транспортной иммобилизации человека при переломе им ключицы, ребер, позвоночника, таза. Рассмотрены особенности ухода за больными с заболеваниями органов пищеварения. Раскрыто содержание понятий терморегуляции в организме человека, частоты и характера пульса, величины артериального давления. Проанализированы особенности дыхания у взрослых и детей.

Приведены результаты различных лабораторных исследований больных с впервые выявленым туберкулезом легких. Они включали общий клинический анализ крови, мочи, кишечного выделения, мокроты, выявление микобактерий туберкулеза, биохимические и иммунологические исследования крови. Определена информативность этих методов лабораторной диагностики. Наиболее информативным считается исследование мазка мокроты. Предложен трехступенчатый подход к комплексному лабораторному обследованию больных.

Досліджено психоневротичні розлади та психічні особливості у хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів у разі ефективного, неефективного та відсутнього лікування. Встановлено, що туберкульоз викликає у всіх хворих - 501 особа - широкий спектр психічних, невротичних, нервово-психічних розладів. Туберкульозна інтоксикація призводить у деяких хворих до вегетативних порушень, психастенії.

Исследованы психоневротические расстройства и психологические особенности у больных с впервые диагностированным туберкулезом легких при эффективном, неэффективном и отсутствующем лечении. Установлено, что туберкулез вызывает у всех больных - 501 человек - широкий спектр психических, невротических, нервно-психических расстройств. Туберкулезная интоксикация приводит у некоторых больных к вегетативным нарушениям, психастении.

Анкетированием опрошено 105 больных с впервые диагностированым туберкулезом легких, отказавшихся от проведения лечения. Анализ анкет показал, что основной причиной отказа больных туберкулезом от лечения можно считать отсутствие у них денежных средств на приобретение лекарственных средств и недоверие к традиционным методам лечения.

Проанализровано, что у больных туберкулезом, не получивших основного курса антимикробактериальной терапии, отдаленные результаты лечения значительно хуже (развитие ранних и поздних рецидивов происходило на 6,43 % и 5,03 % чаще; переход в хроническую форму - на 20,29 %, летальность - на 6,04 %, а клиническое излечение удерживалось на 37,75 % реже), чем у больных, получивших полный основной курс лечения.

Дисертацію присвячено підвищенню ефективності лікування хворих на вперше діагностований деструктивний туберкульоз легень шляхом застосування ліпостабілу на тлі антимікобактеріальної терапії. Доведено, що ліпостабіл проявляє бронхолітичний, гіполіпідемічний, антиагрегаційний ефект, прискорює детоксикацію організму, інволюцію специфічного процесу, зменшує частоту побічної дії антимікобактеріальних препаратів. Це скорочує термін досягнення позитивної клініко-рентгенологічної динаміки у хворих та на 5,97 % збільшує частоту загоєння порожнин розпаду, а також скорочує терміни припинення бактеріовиділення на (1,0 +- 0,3) міс., загоєння порожнин розпаду - на (1,3 +- 0,3) міс., тривалість стаціонарного лікування - на (1,3 +- 0,4) міс., основного курсу антимікобактеріальної терапії - на (2,3 +- 0,4) міс.

Досліджено частоту та наслідки відсутнього, ефективного та неефективного лікування хворих на туберкульоз, причини їх смерті, відмов від лікування та формування вперше діагностованого, затяжного, занедбаного, нелікованого туберкульозу в умовах епідемії. Доведено, що стандартизовані режими антимікобактеріальної терапії на 12,58 % ефективніші від нестандартного лікування. Розроблено технологію попередження відмов від лікування та його неефективності у хворих на вперше діагностований туберкульоз легенів, покращання якості їх життя, стану здоров'я, реадаптації членів їх родини. Показано, що дана технологія на 5,52 % підвищила загальну якість життя та стан здоров'я хворих на туберкульоз легенів, привела до зростання економічного ефекту одного хворого в 2,74 раза.

Наведено результати досліджень електрокардіологічних показників і гематологічні зміни, які виявляються під час інтенсивної тренувальної роботи тренованих і нетренованих спортсменів різних видів спорту, що можуть допомогти виявити ступінь тренованості.

Проаналізовано деякі реакції серцево-судинної системи у плавців юнацького віку з інтенсивним тренуванням, значення загальної фізичної підготовки, правильної організації та методики проведення тренувальних занять і проведення ретельного лікарсько-педагогічного контролю.

Проаналізовано обставини та причини виникнення травм опорно-рухового апарату в групі різних видів спорту, рекомендовано профілактичні заходи.

Висвітлено засоби та методи профілактики травм опорно-рухового апарату в групі складних координованих видів спорту.

Наголошено, що для охорони психічного здоров'я спортсменів важливе значення має дотримання психогігієни в процесі проведення тренування, правильна організація відпочинку, попередження психотравмувальних ситуацій у процесі тренувань і спортивних змагань.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р412.202 + Р542

Рубрики:

Бронхіальна астма

Туберкульоз легенів

Шифр НБУВ: Ж100471 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано аспекти фізіології й патології перетренування, рекомендовано профілактичні заходи.

Проаналізовано особливості фізіології та клініки перетренування в чоловіків і жінок. Показано, що в жінок-спортсменок перетренування проявляється одночасно з нейровегетативною дистонією й розладами гормональної системи. Внаслідок безперервного та посиленого тренування в організмі спортсменки вегетативні зміни значно більше виражені, ніж у чоловіків. Здатність до адаптації в жінок значно менша, лабільність більша й функціональні розлади різноманітніші внаслідок великої активності нейровегетативної системи. Психоматичне походження деяких розладів, перевтома, неприємності, порушення аферентної рівноваги впливають на метаболізм щитоподібної залози, гіперактивність якої збільшує обмін речовин. Раптові зміни, що виникають у спортсменки, досить тісно пов'язані з гормональними розладами та дисрегуляціями. Останні впливають не тільки на системи кровообігу й дихання, але й на перебіг інстинктивних відчуттів, на загальну поведінку та спортивні результати. Стан перетренування в чоловіків і жінок може бути правильно діагностований тільки після одержання всіх даних унаслідок комплексного лікарського обстеження, завдяки аналізу та синтезу різних показників, які відображають функціональний стан організму. Окремі ізольовано взяті ознаки, одержані навіть на основі досить складних клінічних методів дослідження, не дають підстави для достатньої оцінки стану перетренування. Спортивний лікар і тренер повинні все-таки профілактично попереджувати перетренування, ретельно стежити за фізичним та психічним станом спортсменів і дотримуватися досить обережного підходу до них, опираючись на дані клінічного аналізу та свого досвіду. Це відповідає

інтересам кожного окремого спортсмена й усього спортивного колективу.

Питання профілактики й лікування травм і захворювань опорно-рухового апарату в спортсменів завжди залишаються в центрі уваги фахівців із фізичним навантаженням зростають вимоги до організму спортсмена, особливо до опорно-рухового апарату, що позначається збільшенням ризику травмування. Завдання дослідження - сформулювати основні принципи реабілітації, які дозволять спортсменам приступити до тренувань у найкоротші строки без утрати здоров'я. Для профілактики повторних травм у спорті сформульовано основні принципи реабілітації, які дозволять спортсменам приступити до тренувань у найкоротші строки без утрати здоров'я: терміновості, етапності, комплексності й систематичності, суворої індивідуалізації, дозованості. Показником ефективності реабілітаційних заходів є відновлення високого рівня фізичних і морально-вольових якостей спортсмена, що, як правило, знаходить своє відображення за складних екстремальних умов загальної діяльності.

Фізична культура є одним із засобів фізичного виховання дітей раннього й дошкільного віку. За умов дошкільного закладу для дітей перших трьох років життя фізична культура передбачає різні форми рухової активності (рухи під час неспання, рухові ігри та спортивні розваги, рухи під час музичних занять, зарядка, спеціальні заняття гімнастикою з елементами масажу) та систему загартувальних засобів. У дітей раннього віку рухи є органічною потребою дитини. Тому, чим менший вік, тим важче пригнітити рухову активність, рух сприяє пізнанню довкілля. Чим менше дитина рухається, тим більше вона відстає в нервово-психічному розвитку. Нервово-м'язовий апарат дитини до 3,5 років якісно відрізняється від такого в дорослих та навіть у дітей старшого віку: для дитини раннього віку характерна морфологічна незрілість нервових і м'язових структур. Тому діти раннього віку не можуть витримати тривалих статистичних навантажень (положень, які вимагають тривалого скорочення м'язів, наприклад сидіти або стояти в одній і тій самій позі). До фізичної культури для дітей 3 - 7 років входять ранкова гімнастика, фізкультурні заняття, рухові ігри, спортивні розваги. Ранкова гімнастика має велике виховне й оздоровче значення. Систематичне заняття ранковою гімнастикою сприяє розвитку в дітей дошкільного віку правильної постави, тренує та посилює діяльність усіх органів і систем (серцево-судинної, дихальної, нервової та ін.), готує організм дитини до тих навантажень, які їй потрібні протягом дня. Фізкультурні заняття - це форма навчальних занять. У кожній віковій групі дошкільнят розв'язуються відповідні програмні завдання оволодіння навичками основних рухів: ходьба, стрибки в довжину, висоту, кидання в ціль, лазіння. Рухові ігри сприяють розвитку моторики й рухових навичок, позитивно впливають на фізичний і нервово-психічний розвиток, здоров'я дитини. Перебування дітей на прогулянці надає змогу використати такі засоби фізичного виховання, як спортивні розваги: їзда на велосипедах, санчатах, ходьба на лижах, катання на ковзанах, гра в городки. Під час систематичного заняття плаванням у дітей формується правильна постава, удосконалюються основні рухи.

Проаналізовано та досліджено причини й наслідки неправильного навантаження в спорті, висвітлено засоби та методи профілактики. Аналіз результатів дослідження й особисті спостереження засвідчують, що наслідки неправильного навантаження в спорті можуть бути зумовлені недостатнім рівнем теоретичної та практичної підготовки тренера (кваліфікація тренера); неправильно складеним графіком тренувань і змагань; недотриманням правил тренувань та змагань; недостатньою підготовкою спортсмена і, як наслідок цього, - недостатньою м'язовою координацією; не залученням спортивних лікарів до вивчення організації та проведення навчально-тренувального процесу з метою визначення спеціальної тренованості спортсмена відповідно до виду спорту.